власно
101самохіть — присл. 1) З власної волі, без примусу; добровільно. 2) Усупереч власній волі; несвідомо, мимоволі …
102своєкорисливий — а, е. Який прагне власної вигоди, наживи, дбає про користь лише для себе. || Власт. такій людині; побудований на турботі лише про свою користь …
103спадати — а/ю, а/єш, недок., спа/сти, спаду/, спаде/ш, док. 1) Падати, летіти донизу під дією власної ваги. || з чого. Падати, відділяючись, відокремлюючись від чого небудь, не утримуючись на чомусь. || Опадати, обсипатися з дерев, кущів і т. ін. (про… …
104спекулювати — ю/ю, ю/єш, недок., чим, на чому, заст. на що і без додатка. 1) Займатися спекуляцією (див. спекуляція I 1)). || Використовувати складні обставини, труднощі і т. ін. для власної наживи. 2) перен. Будувати свої плани, розрахунки на чому небудь,… …
105спін — у, ч., фіз. Магнітний момент електрона та інших елементарних частинок, зумовлений їхнім обертальним рухом навколо власної осі …
106спритний — а, е. 1) Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. || Який жваво рухається (перев. про тварин); рухливий. || Для якого характерні швидкі, вправні рухи (про руки, ноги і т. ін.). || У якому виявляється швидкість, вправність… …
107стартовий — ста/ртова/, ста/ртове/. 1) Стос. до старту (у 1 знач.). Стартова служба. || Яким подають сигнали про початок старту. Стартовий пістолет. Стартова ракета. 2) На якому починають старт; який відзначає місце, лінію, пункт старту. Стартова площадка.… …
108тинятися — я/юся, я/єшся, недок., розм. 1) Ходити сюди туди без певної мети й напрямку; бродити, блукати де небудь. || Довгий час ходити, бродити, перебувати де небудь. || Ходити, їздити куди небудь без особливого бажання або результату. || Блукати без… …
109упасти — I (впа/сти), упаду/, упаде/ш, док. 1) Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги. || Випасти у вигляді опадів (про сніг, дощ і т. ін.). || Виділитися з атмосфери, осісти (про туман, росу і т …
110уриватися — I (врива/тися), а/юся, а/єшся, недок., увірва/тися і урва/тися, ву/ся, ве/шся, док. 1) Відокремлюватися від чого небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. || Перериватися, розриватися навпіл, на частини. 2)… …
